18:36

Ваша "свобода слова" не обязывает меня слушать бред! (с)
Я живу в твоєму серці мерехтливою свічечкою, яку ти зі всіх сил хорониш від вітру.

Ти тримаєш мене на самому споді душі - у потаємній кімнаті, куди заглядаєш, коли тобі зовсім зле. Тоді дістаєш мій образ і годинами в нього вдивляєшся. Ти повідаєш мені свою печаль і шукаєш розради. Я ж тільки мовчу. Адже образи не вміють говорити.

"Пам'ятаєш наше цвітіння?", -- проводиш пальцем по моїх губах, і твоїм тілом біжить млосна хвиля. Я - мовчу.

"Я ще живу у твоєму серці?", -- гладиш мене гарячими долонями. Я - мовчу.

"Тільки не мовчи!", -- твій голос тремтить. - "Мені так потрібні твої слова".

Я силкуюся відкрити рота. Мої зіниці розширюються, а вени набухають. Я вчуся говорити, як німий. Ще одне зусилля. Зараз я скажу своє слово. Зараз. Слухай!

Та дзвінок у двері не дає тобі почути відповіді.

Ти хапливо ховаєш мене на самий спід скрині своїх фантазій і закидуєш різним лахміттям буденності. А своє серце спішно замикаєш на велику колодицю.

Все, тепер ти готова до кругової оборони, яку називають життям. Життям, в якому нема місця нам з тобою.
(с) Олександр Гаврош

@темы: Проза

Комментарии
04.01.2010 в 22:31

сил нам всем. кроме себя самих нас уже никто не спасет. и никто не поможет. сил. и бесстрашия (с)Д.А.
прелесть какая ))
04.01.2010 в 22:48

мм.українська)
05.01.2010 в 11:56

Ваша "свобода слова" не обязывает меня слушать бред! (с)
CherchezLaFemme
Только грустно... особенно. когда в жизни так же.

химера.
Да, язык данного автора)