[Ladylilas]

Ти дивишся. А я вже — як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по “Гаусівській шляпі”:
отак от — “здраствуй”, а отак — “прощай”.
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
Оце і є той випадок єдиний,
коли найбільша мужність — утекти.
Ліна Костенко

@темы: Стихи

Comments

[совершенно_летняя]

Спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

ліна костенко

[pronto-pronto]

чудові вірші

[tronna]

обожаю ее